Цілковито відмовлятися від м’ясних продуктів не потрібно. Але корисно зменшити їх споживання, компенсуючи нестачу білків, заліза, кальцію та магнію вміло підібраною рослинною їжею, хоча б квасолею.
Квасоля – продукт, який не дасть зморитися навіть тим, хто відмовився від м’яса. Як і горіхи, квасоля – надійний постачальник «будівельного матеріалу» для клітин – білків, їх майже 23% (тобто, як у м’ясі та рибі) й засвоюються вони на 75%, до того ж організм не витрачає багато енергії на цей процес. Із квасолею надходить і 20 потрібних амінокислот, відомо, що вісім з них в організмі не утворюються, а якщо хоч однієї забракне, то виникає збій у якомусь органі, що, як ланцюгова реакція, передається в інші. Квасоля цьому запобігає. Проте найбільше джерело енергії – це вуглеводи, їх у сухому зерні квасолі 50-60%. Поставляє квасоля до організму й жири, бо містить їх 3,6%. Але цим корисність квасолі не обмежується. Адже вона задовольняє потребу організму в багатьох інших біологічно активних речовинах. Зокрема, є в ній повний набір антиоксидантів, тобто захисників наших клітин від ушкодження, – вітаміни А, С, Е та селен, вітаміни РР, групи В, в тому числі фолієва кислота.
Особливість квасолі – багатий мінеральний склад: мідь, цинк (цих елементів більше, ніж в інших овочах), залізо, калій, магній, кальцій, марганець. Тож коротко можна підсумувати: завдяки багатому хімічному складу, квасоля корисна всім, особливо хворим на атеросклероз, анемію, ревматоїдний артрит, ожиріння печінки, ревматизм, гастрит зі зниженою кислотністю.
Чорна квасоля містить не менше білків, ніж м’ясо, та значно більше – заліза, кальцію й магнію. Вона багата на важливі амінокислоти, насичена клітковиною. І майже вдвічі калорійніша від м’яса. Недаремно її вважають найбільш корисною серед бобових культур. В їжу можна вживати квасолю лише після теплової обробки. Перед тим як варити, її рекомендують замочити на 10-12 годин в підкисленій воді. Тим самим знижується кількість фітинової кислоти.
Плоди, стручки помічні від багатьох хвороб
Квасоля посилює секрецію шлункового соку. Страви з неї призначають для дієтичного харчування тим, у кого гастрит зі зниженою кислотністю. Її можна споживати людям із запальними захворюваннями нирок та сечового міхура, сечокам’яною хворобою, хронічними ревматичними артритами та подагрою, жировим переродженням печінки.
У народній медицині лушпинням квасолі лікують цукровий діабет. Воно містить аргінін, аспарагін, бетаїн, геміцелюлозу (45-50%), лейцин, тирозин, триптофан, холін. У разі цукрового діабету рекомендують збір: 3 ст. л. суміші стручків квасолі, листя чорниці та дрібно порізаної вівсяної соломи (кожного компонента по дві частини), взятих на 1 частину лляного насіння, кип’ятять 20 хв. у трьох склянках води. П’ють відвар по 3 ст. л. тричі на день. Солі калію впливають на виведення рідини з організму й розвантажують серцево-судинну систему. 1 ст. л. висушеного й порізаного лушпиння (без квасолі) заливають 2,5 склянки окропу. Цей настій вживають 3-4 рази на день по 0,5 склянки ті, хто страждає від ревматизму та набряків, особливо ниркового походження (як сечогінний засіб). Відвар стручків корисний хворим на пієлонефрит та гломерулонефрит, але ще ефективніше стручки квасолі поєднувати з приймочками кукурудзи звичайної (змішувати порівну), листям мучниці звичайної (15 г), травою остудника голого, хвоща польового та квітками волошки синьої (по 10 г). 4 ст. л. суміші настоюють в 1 л води протягом 12 годин, кип’ятять 10 хв. і знову настоюють 30 хв. Вживати цей відвар краще теплим по пів склянки 4 рази на день через одну годину після їди. Доведено, що настій квасолиння має також антибіотичні властивості, адже в ньому міститься речовина протимікробного характеру. У традиційній медицині квасолю застосовують як ранозагоювальний засіб та для лікування деяких шкірних хвороб, гіпертонії, хронічного ревматизму.
Омолоджувальні квасолеві маски
У Стародавньому Римі квасолю цінували не лише як продукт харчування – з неї готували борошно для поширеного на той час косметичного засобу, який заміняв римлянам пудру. Протягом кількох століть це борошно входило до складу відбілювальних засобів для шкіри обличчя. Квасолеві маски омолоджують шкіру. Вона стає пружною та рум’яною. Для цього квасолю замочують у воді впродовж кількох годин, потім варять і протирають через густе сито. Додають сік з половини лимона та 1 ст. л. маслинової олії, старанно все змішують. Одержану суміш іще теплою рівномірним тонким шаром накладають на обличчя. Маску змивають через 15-20 хв. теплою, а відтак холодною водою. Часто робити таку маску не слід (приблизно один раз на два тижні).
Страви для пісного столу
Салат. Нарізати кубиками два яблука, середньої величини варений буряк, додати одну склянку вареної квасолі. Усе змішати, посолити, посипати чорним перцем і заправити 3 ст. л. олії та 1-2 ч. л. яблучного оцту.
Нарізати кружальцями варену картоплю (450 г) та дрібні солоні огірки (100 г), з’єднати з вареною квасолею (200 г) і дрібно нарізаною цибулею (100 г), додати олію (100 мл), оцет, чорний мелений перець, сіль. Перемішавши, викласти у салатницю, прикрасити кружальцями вареної моркви та зеленню петрушки.
Буряки з квасолею. Нарізати 250 г варених буряків, змішати з 200 г вареної квасолі. Підсмажити на сковорідці 2 ст. л. борошна, розвести юшкою з квасолі (пів склянки), додати товченого часнику, перемішати та полити буряки з квасолею. Притрусити зеленню петрушки.
Квасоля з капустою. Зварену квасолю змішати порівну з тушкованою капустою, прогріти 3-5 хв. на пательні.
Голубці з квасолею. Склянку квасолі відварити разом з цибулиною, двома морквинами, скибкою селери, відцідити, змолоти. Дві цибулини дрібно нарізати, спасерувати на олії, додати варений рис (пів склянки), 1 ч. л. меленого червоного солодкого перцю, чорний перець, сіль, добре вимішати, викласти на листки квашеної капусти та сформувати голубці, покласти в неглибоку посудину на шар кислої капусти, накрити цілими листками капусти. Залити капустяним розсолом, розведеним навпіл квасоляним відваром, і варити до готовності на слабкому вогні. Подавати холодними, поливши прогрітою з червоним меленим перцем олією.
Підготувала Лілія ЛУКАШ